Пятница, 01 июня 2018 21:59

АНТИПУТІНСЬКА КОАЛІЦІЯ: ЧИ СПРАВДІ ВОНА Є ТА ЩО ДАСТЬ ПОВЕРНЕННЯ ДО БУДАПЕШТСЬКОГО МЕМОРАНДУМУ (АНАЛІТИКА)

Автор
Оцените материал
(0 голосов)
Професор Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду Демократичні ініціативи Олексій Гарань аналізуючи підсумки роботи Петра Порошенка за 4 роки зазначив, що чинний президент створив антипутінську коаліцію та здатен впливати на продовження секторальних санкцій ЄС. Однак директор Інституту національної політики Юрій Шуліпа має протилежну думку й говорить, що антипутінської коаліції не існує й потрібно всіма силами повертатися до Будапештського меморандуму. 
 
 – В реальності, поки ще жодної антипутінської коаліції у світі не існує. Переважна більшість країн світу юридично підтримують Україну, такими заходами як голосуванням в Радбезі ООН на підтримку України, і приєднанням до санкцій проти Росії, лише в силу міжнародного публічного права, тільки тому, що Україна за фактом є жертвою російської агресії.  Сьогодні Росія напала на одну країну, а завтра вона також може напасти на будь-яку іншу країну. Це просто акти міжнародної солідарності,  – говорить Юрій Шуліпа.
 
На думку експерта, щоб звільнити окуповані Росією суверенні території України, деокупувати від Росії Крим і частину захопленого Донбасу, насамперед українському керівництву, в тому числі президенту країни, необхідно жорстко поставити питання перед гарантами територіальної цілісності і політичного суверенітету України, – президентом США і прем’єр-міністром Великобританії, і як це цинічно не звучить, президентом Росії про повернення до Будапештського формату переговорів.
 
 – А потім про імплементацію норм Будапештського меморандуму. Крім того, перед цим, необхідно формально оголосити на тимчасово окупованих Росією територіях воєнний стан, виконати свої зобов’язання щодо асоціації про вільну торгівлю з Європейським Союзом, шляхом ратифікації Римського Статуту Міжнародного кримінального суду, обов’язково порушити кримінальну справу проти президента Росії Володимира Путіна, депутатів Держдуми, членів Ради Федерації, суддів Конституційного суду РФ, ряду чиновників Міністерства оборони РФ, інших посадових осіб та російських пропагандистів, прямо, або опосередковано причетних до російської агресії проти України. Поки цих елементарних речей з позиції міжнародного права і українського законодавства не буде виконано українським керівництвом, ні про яку деокупации окупованих Росією суверенних українських територій не може бути й мови. Таким чином Україна знову, після 4 років російської агресії, увійде у міжнародно-правове поле, стане суб’єктом, а не об’єктом міжнародних відносин, якою вона є зараз.  
 
Тільки при ефективному дипломатичному посередництвi між гарантом територіальної цілісності та політичного суверенітету України США, після імплементації норм будапештського меморандуму, буде ефективно вирішене питання зі звільненням з російських в’язниць украинких політичних заручників, Олега Сенцова та ніших, – говорить Шуліпа. 
 
Чотирирічний досвід протистояння російської агресії переконливо довів усім, усьому світовому співтовариству, що дипломатичні заходи з російським керівництвом не працюють, продовжує Шуліпа. На його думку, Росія розуміє тільки силу. І якщо б керівництво України у своїй діяльності суворо керувалося б нормами міжнародного права і українського законодавства, то за ці 4 роки міжнародний кримінальний суд видав би ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна, і ряду членів його кремлівського огранізованого злочинного угруповання. І лише після невиконання Росією цього рішення міжнародного кримінального суду, у світі дійсно була б створена міжнародна антипутінська коаліція, за типом міжнародної антигітлерівської коаліції часів 2ї світової війни. Поки всього цього немає, так звані західні “партнери”, продовжують вести по відношенню до Росії політику подвійних, а то й потрійних стандартів. Вони торгують з країною агресором, купують у агресора нафту і газ (це основна частина доходів російського бюджету), а на виручені кошти Росія веде гібридну війну проти країн заходу і України та поступово готується до великої гарячій війні.
 
Україна вже мала нагоду повернутися до Будапештського меморандуму, говорить Ігор Ледник, експерт Інституту дослідження російської агресії. Однак, відмовившись від гарантій безпеки за Будапештським меморандумом і проголосивши політику «безальтернативності Мінська», він втягнув країну в нескінченну війну і поставив хрест на реформах.
 
 – 11 червня виповнюється три роки, як Україна надані можливості зміни переговорного формату з «мінських угод» на Будапештський меморандум про гарантії безпеки, наданих Україні та Білорусі у зв’язку з їх приєднанням до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року. Йдеться про приєднання країн-партнерів до Європейської декларації з електронного уряду (програма eUnion), що затверджено в Спільної Декларації по цифровій економіці країн ЄС і Східного партнерства. За реалізацією (eUkraine + eUnion) – разом з Кримом і Донбасом – повинна послідувати реалізація таких же «дорожніх карт» в країнах-партнерах з “замороженими” конфліктами за підсумками російської військової агресії. (EUkraine + eUnion) – це також реформа рентооріентірованной структури прав власності в ринкову, це кінець системної корупції. Президент, контролюючи корупцію, контролює владу!
 
Тому він і не поспішає виконувати зобов’язання України по Спільної Декларації. Заява Петра Порошенка «Альтернативи Мінську – НІ!» – це диктатура!, – вважає експерт. 
 
Довідка
 
Будапештський меморандум (меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї) — міжнародна угода, укладена 5 грудня 1994 року між Україною, США, Росією та Великою Британією про неядерний статус України. Угода містить пункти, що надають гарантії суверенітету та безпеки Україні.
 
Зазначений меморандум є юридичним актом:
1. Набрав чинності з моменту підписання відповідно тексту цього документу;
2. Сам текст згаданого документу 1994 року не передбачає ратифікації;
3. Процедура ратифікації міжнародних угод була встановлена Росією в 1995 році, пізніше укладання меморандуму. Тому вказана угода є обов’язковою до виконання від 5 грудня 1994 р. всіма сторонами, всіма учасниками меморандуму без винятку. В 1995 роцi Генеральна Асамблея ООН прийняла меморандум як офiцiйний документ. 01.06.2018/18:50
 
Джерело: © SYLA NEWS
Прочитано 160 раз
ИИРА

Институт Исследования Российской Агрессии

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Эксперты ИИРАстатьи и интервью